Право на вибір. Коли жінка не хоче дітей

15


Право на вибір – стає чи не стає матір’ю, у наших жінок з’явилося відносно недавно. Всього якихось 100 років ми можемо вирішувати, народжувати нам дітей або не народжувати.

Ставлення до жінки, як до обов’язкового інкубатору для виробництва дітей було завжди, та, мабуть, скрізь. Бездітні жінки вважаються «бракованими», а раніше відсутність дітей у жінки було вагомою причиною для негайного розлучення. Сучасне суспільство трохи просунулася вперед в цьому напрямку, хоча і відгомін минулого звучать так само голосно і зараз, сиплими голосами сусідок, свекрух і колег по роботі: «Коли ж ти народиш?»

Відразу ж хочу сказати, що автор цієї статті має дітей, слово «Мама!» вимовлене моєю дитиною для мене найдорожче на світі, я, напевно, старомодна жінка, яка не представляє СВОЄ життя без дитини. Однак я розумію і приймаю, право будь-якої жінки на вибір, тому розмова на цю тему має бути об’єктивним.

1. Овуляшки.

Порівняно недавно з’явилася на світло визначення жінок, які зациклені на вагітності, народженні та вихованні дітей. Овуляшки мають свої форуми в інтернеті, свої клуби за інтересами (як спекти пиріжки на дитяче свято, який колір стільця у немовляти, як нагодувати дитину овочами) та інші моторошно захоплюючі теми. Справедливості заради варто відзначити, що всі без винятку жінки в певний період часу стають або ставали овуляшками. Перша вагітність, народження першої дитини, коли все незрозуміло й страшно, коли всі думки про дитинку, це, в принципі якась норма на думку психологів. Як правило, цей період проходить протягом трьох років, і жінка знову стає жінкою, особистістю з якою можна поговорити не тільки про дитячої присыпке.

Якщо виходити з середньостатистичних даних, то під овуляшками розуміються жінки, які мають декілька дітей, які обожнюють стан вагітності, пологів і виховання дітей. Всі думки даних жінок спрямовані виключно на побутову сферу життя, «що приготувати», «у чому попрати», «як заощадити», «чим нагодувати» і так далі і тому подібне.

Хрестоматійний приклад класичної овуляшки, хоча тоді й слова такого не знали, представлений у фільмі «Одного разу двадцять років потому», в якому розповідається про життя багатодітної матері Надії, яку виконала блискуча Наталя Гундарєва.

2. Чайлдфрі.

Кажуть, чайлдфрі – це ініціатива феміністок, які нібито не люблять чоловіків. Насправді феміністки і лесбіянки, це не одне і те ж. Феміністки відстоюють права жінок жити так, як живуть чоловіки, але це не означає, що вони прагнуть укладати шпали. Феміністки завжди боролися за право жінок на вибір власної долі, і наскільки я розумію, ця вічна тема і завжди буде актуальною. Саме тому феміністки ніколи не були чайлдфрі, так як апріорі дають можливість вибору – народжувати дитину чи ні самій жінці.

Вперше про чайлдфрі заговорили років двадцять тому, і утворилося це рух в США. Саме в Америці налічується вже кілька десятків тисяч жінок, які відстоюють своє право жити без дітей, при цьому не вважається, що жити без дітей і не любити дітей, це одне і теж. В Америці в силу сформованих поглядів для сучасної жінки не вважається негожим небажання народжувати дітей. Деякі жінки просто не хочуть витрачати своє життя на «горщики і пелюшки», інші вибирають кар’єру, інші хочуть присвятити себе чоловікові і друзям.

У Росії про чайлдфрі заговорили зовсім недавно, тихо, пошепки і з оглядкою на сусідок. Визнати у нас, що жінка, яка може, але не хоче мати дітей, залишається жінкою, а не єхидною, досить важко. Чайлдфрі сприймається у нас як лайка, а середньостатистичному обивателю здається, що чайлдфрі, це наркоманка-повія-моральний урод, а не жінка.

Справедливості заради варто відзначити, що чайлдфрі, це не психічне відхилення, а можливість самостійного вибору, як і навіщо жити далі. І, напевно, деяким жінкам в принципі краще не заводити дітей, ніж народжувати їх, прирікаючи на страждання і сирітство при живій матері.

Класичним представником чайлдфрі можна назвати Керрі Бредшоу з серіалу (звичайно, американського) «Секс у великому місті». Явно вираженими патологіями вона не страждала, дітей любила, але не хотіла ставати матір’ю з особистих міркувань.

3. Право на вибір.

Народження дитини – це величезна подія в житті кожної жінки, і для багатьох, як наприклад, для автора даної статті, що визначають і вирішальна подія. Саме тому підходити до даної теми найкраще усвідомлено й тверезо, віддаючи собі звіт в тому, що дитина, це не щеня і не хобі, а довічна, «без вихідних і відпусток» робота, яка тим не менш дуже щедро оплачується Долею.

Висловлювання типу «нікому буде в старості води подати» я вважаю дурними, так як народження дитини і цей горезвісний склянку води в старості ніяк між собою не пов’язані, і варіанти розвитку подій можуть бути самими різними.