Велика душа: 2 жовтня – День народження Махатми Ганді

11


Чи може людина самотужки з успіхом протистояти пануванню загарбників, релігійним чварам і насильства, які панують у великій країні? Принаймні історії відомо одне таке ім’я – Махатма Ганді. В Індії його ім’я шанують поряд зі святими, а народ нагородив Ганді титулом духовного лідера нації. Чому його ім’я викликає трепет у серцях співвітчизників, а історики й інші вчені називають Ганді компасом для майбутніх поколінь? Спробуємо розібратися в цих питаннях в день його народження, який відзначають 2 жовтня.

Щоб детально перейти до особистості Ганді і зрозуміти масштаби його діяльності, зробимо невеликий екскурс в історію.

Індія завжди була привабливою територією для європейських держав, що прагнули зробити її своєю колонією. З початку XVI століття велася ця боротьба, але в результаті перемогла Великобританія, котра зламала опір місцевих жителів. На дворі була середина XIX століття. В такій політичній ситуації в 1869 році було призначено народитися малюка, якого назвали Мохандас Карамчанд Ганді.

За мірками його родина була досить забезпеченою: батько обіймав посаду головного міністра в рідному місті на заході Індії. Приналежність до однієї з вищих каст мала на увазі під собою великі можливості, тому немає нічого дивного, що в 19 років юнак опинився в Лондоні в надії отримати юридичну освіту.

Після отримання диплома Махатма вирішив продовжити свій професійний шлях у Південній Африці, підписавши в 1893 році однорічний контракт на роботу в чужій країні. Він був шокований зверненням британців, контролюючих «Чорний континент», з представниками інших рас і неєвропейських національностей. Рабські умови праці, приниження, життя в злиднях – становище переселенців було дуже і дуже сумно. Відстоювання власних прав як англійського підданого зустрічало постійні нападки з боку вищестоящих осіб. З цієї причини Ганді вважав своєю метою почати проти цих несправедливостей боротьбу, яка затримала його в чужій стороні… цілий 21 рік. Треба зізнатися, що він домігся успіху, коли протистояв утиску «білих» з такою силою і самовідданістю, що запалив у серцях «кольорових» прагнення до відстоювання власних прав. З ними та їхніми правами відтепер вже не могли не рахуватися.

В Африці Ганді вперше застосував метод ненасильницького опору, оскільки розумів, що однією фізичною силою нічого не зробиш, в підсумку лише постраждають звичайні люди. У 1915 році він повернувся до Індії і, бачачи хазяйське звернення англійців з рідної йому землею, вирішив діяти тим же способом.

Відкидаючи терор в будь-якому вигляді, Ганді використовував принципи мужності, ненасильства і правди, які об’єдналися в концепції Сатьяграха, що перекладається як «твердість в істині». Вона полягає не у підході «око за око» і не в мовчанні і покорі перед колонізаторами, а в принципово новому підході до відродження країни, заснованому на світі.

Що Ганді запропонував своїм співгромадянам? Перервати всіляке співпраця з англійцями, що виливається в бойкоти уряду, іноземних товарів, непокору у сплаті податків і виконанні жорстким законам. Такі дії індійців на рідній землі не тільки підривали підвалини влади колонізаторів-поневолювачів, але і були об’єднуючим фактором для місцевих жителів, пробуджуючи в них солідарність і дух свободи.

За цим миролюбністю до ворога з небажанням йому зла, повної гласністю, відкритістю, попередженням про всіх своїх подальших діях, слідуванням від слабких коштів до більш серйозних ховалася величезна сила. Вона не має нічого спільного з боягузтвом, малодушністю і слабкістю, але, по суті, є повстанням без пострілів, досягає поставленої мети. Як інакше пояснити той історичний факт, що в 1947 році Англія прийняла рішення про виведення військ і визнання колишньої колонії незалежною державою?

Ще одним методом ненасильницького протесту, який практикував Ганді, стали голодування. Вони також мали силу, коли Махатма боровся за зрівняння прав різних каст і закликав індуїстів і мусульман після відділення Пакистану сісти за стіл переговорів.

За кілька місяців до загибелі Ганді досяг мети свого життя – незалежності рідної Індії. На той момент йому було вже 78 років. Життя борця за справедливість обірвалося 30 січня 1948 року, коли один із супротивників тричі вистрілив у нього впритул.

Махатма в перекладі з індійського мови означає «велика душа», проте сам прихильник миролюбного розв’язання конфліктів заперечував такий «титул», вважаючи себе негідним його. Природна скромність, нічого не вдієш… Але в пам’яті нащадків на різних континентах він лишається саме тією людиною з великим серцем, який показав інший шлях до миру крім грубої сили. У спадщину він залишив нам лише окуляри, посох, пару сандалій і 80 томів власних творів. Скільки тисяч життів він врятував своєю миротворчою діяльністю – одному Богу відомо.