Не знаю чому, але при слові метеорологія, у мене перед очима виникає картинка – жаба з парасолькою, стрибає по калюжах, хоча метеорологія це не тільки про дощ і інших опадах, але і про гарну погоду…
Пам’ятаю час, коли метеорологічні зведення були, м’яко кажучи, не достовірними.
Бабуся нерідко говорила мені:
– Візьми парасольку.
– Але ж по радіо сказали, що дощу не буде!
– От саме тому й візьми.
І в часи моєї юності частіше виявлялася права бабуся, тепер метеорологи помиляються рідко.
Всесвітній метеорологічний день був встановлений 23 березня. В цей день у 1950 році була утворена Всесвітня метеорологічна організації – ВМО. Але відзначати щорічно Всесвітній день метеорології почали тільки з 1961 року.
У цей день у багатьох країнах світу проходять різноманітні заходи, присвячені метеорології, читаються лекції та багато іншого.
Слово метеорологія складається з двох грецьких слів – meteora – атмосферні явища від грецького. meteoros — піднятий вгору, небесний і logos – слово, вчення.
Тлумачний словник Ожегова трактує слово метеорологія так:
«Наука про фізичний стан земної атмосфери і що відбуваються в ній процеси».
Коли люди почали спостерігати за атмосферними явищами? За логікою речей ще в глибоку давнину. Але спочатку все негативне, що відбувається в природі лякало древніх людей, і вони пов’язували стихійні явища з різними богами, наприклад, Зевс, Юпітер, Перуном, Даждьбогом і іншими. Однак завжди знаходилися не тільки ті, хто лякався, але і ті, хто спостерігав, аналізував, намагаючись знайти закономірності, що відбувається.
Вже стародавні цивілізації Китаю, Індії, Єгипту, Греції, Риму намагалися систематизувати свої спостереження, з’явилися перші наукові трактати про клімат і прилади для спостереження за погодою.
Це все знайшло відображення і в літературі тих часів, наприклад ось що ми можемо прочитати у Гомера в його Одіссеї»:
«По морю так беззахисне судно всюди носили вітри, то швидко Борею його перекидав Нот, то шумлячий Ерз, їм граючи, його зраджував свавіллю Зефіру».
Дійові особи цього уривка: Борей – давньогрецька назва північного вітру, Нот – південного, вітер східний Евр і західний – Зефір.
Судячи з того, як вони змінюють один одного, вчені прийшли до висновку, що циклон рухався над судном з заходу на схід, як найчастіше вони і зміщуються. Східний вітер після проходження центру циклону змінюється західним. Загалом, Гомер розповів нам, що бурю в античні часи, в середні широти приносили циклони.
Але вчені на цьому не зупинилися, вникнувши в опису Гомером картин природи, вони зуміли побудувати карти погоди, яка спостерігалась більш 3000 років тому. Дивлячись на зафіксовані на них циклони і антициклони, можна зробити висновок, що як вони управляли повітряною стихією в давнину, так керують і в наші дні.
Спостерігали За погодою не тільки поети давнини і мореплавці, але і землероби, мисливці і люди інших професій. Поступово їх спостереження вилилися в цілий звід народних прикмет.
Частина з них, виведена на основі тривалих спостережень, найчастіше виявляється достовірною. Але чимала частина прийме нічим необгрунтована.
На жаль, багато людей вірять народним прикметам сліпо, до того ж інтерес до них підігрівають деякі ЗМІ.
Але як буває на практиці? Чоловік прочитав прикмету, вона не збулася, але він про неї давно вже забув і, читаючи наступного разу те ж саме, знову вірить, забувши перевірити.
Наприклад – «6 березня: Тимофій-весновей – теплий вітер», «14 березня: Явдоха-плющиха – відлига» та інші. Але хіба вони збігаються кожен рік?
Правда є народні прикмети, які допускають, що в різні роки, погода в ці числа може бути різною.
Найбільш вірними виявляються прикмети, пов’язані з спостереження за рослинами і тваринами. Ми ось зовсім недавно нарікали на так звану «європейську зиму», коли в багатьох областях в грудні не було снігу, не морозу. Але виявляється, ніщо не ново під місяцем…
На початку першого тисячоліття клімат Європи і багатьох ще не обжитих земель Старого Світу за Атлантикою був досить теплим. Найбільше потепління випало на 800-900 роки нашої ери, коли відомі вікінги Ерік Рудий і Лейв Щасливий відправившись в мореплавання з території сучасної Норвегії, досягли берегів острова, який назвали Зеленою Країною – Гренландією. Тобто в ті часи крижана Гренландія відрізнялася м’яким теплом кліматом. За словами вчених, тепло зберігалося до 1400-1450 років. В Англії, судячи з письмовим документам, в цей же час вирощували виноград.
Але вже з 1500 до 1850-1860 років клімат в Європі був досить холодним і дощовим. Велике накопичення снігу викликало зростання льодовиків і їх просування в долини з теплим кліматом. Вчені назвали XVI – XVIII століття малим льодовиковим періодом.
З кінця XIX століття почалося потепління клімату, найтеплішими в Європі були 30 – 40-е роки минулого століття.
Чого, напевно, не скажеш про Росію.
У дореволюційній Росії, так і пізніше були яскраво виражені різдвяні та хрещенські морози.
Та й в часи мого дитинства ми нерідко не ходили до школи через сильні морози в грудні, січні.
Цікаво, що в античні часи метеорологію пов’язували з метеоритами – космічними тілами, що падають на землю. Сталося це завдяки Аристотелю, який жив у IV ст. до н. е., який написав трактат про небесні явища – «Метеорологику».
У той час вважалося, що всі небесні явища, раз вони відбуваються в одній небесній сфері, повинні вивчатися однією наукою. До метеорології стародавній вчений відносив дощі, град, предмети, що складаються з води або льоду, комети, метеори, веселки і полярні сяйва. Зірки ж до метеорології Аристотель відносив, так як вони в ті часи вважалися нерухомими, незмінними.
І хоча, як пізніше з’ясувалося, уявлення Аристотеля про деяких природних явищ були не вірні, все-таки його «Метеорологика» була предтечею зародження науки про атмосферу і природі.
Будь-яка природнича наука складається з спостереження, експерименту і теорії. Якщо не дотримуватися цього триединству, то можна прийти до помилкових висновків.
Можна сказати, що антична наука рухалася вперед, але от в Середньовіччі наука прийшла в занепад. Знання витіснили церковні догми, теорії астрологів і всіляких магів.
Але все-таки і тоді були вчені, які не опускали рук. Вважається, що сучасна наукова метеорологія почала свій розвиток в XVII столітті, коли були закладені основи фізики.
Великий учений Галілей разом зі своїми учнями винайшов в 1610году термометр, що дало можливість для більш скрупульозних спостережень.
У середині XVII століття академія експериментування в Тоскані організувало першу хоч і нечисленну мережа інструментальних спостережень, що проводяться в декількох точках Європи. В програму всіх морських плавань було включено обов’язкове спостереження за природою.
Приблизно в цей же час було засновано Лондонське королівське товариство для організації і заохочення в країні наукових досліджень. Дж. Джюрин – фізик, лікар і секретар товариства адресував вченим різних країн прохання вести метеорологічні спостереження і надсилати їх результати в Лондон. До письмовим зверненням додавалася інструкція, що і за якими приладами спостерігати.
У XVII столітті Е. Галлей дав перше пояснення мусонів, а Е. Гадли опублікував трактат про пассатах.
У Росії систематичними спостереженнями стали займатися в середині XVIII століття в Петербурзі.
Великий російський вчений М. В. Ломоносов вважав метеорологію самостійною наукою, вважаючи, що її призначення-це «предзнание погоди».
Трохи пізніше в Росії виникла своя мережа станцій в Сибіру.
Велика Північна експедиція, яку запланував ще Петро I, охоплювала спостереженнями простір від Єкатеринбурга до Якутська. Інструкція для спостерігачів була складена в 1732 році членом Петербурзької Академії наук Данилом Бернуллі. У 1849 році з’явилася Головна фізична обсерваторія в Петербурзі.
Саме у другій половині XIX століття були закладені основи динамічної метеорології.
Великий внесок в науку дослідження атмосферних процесів внесли Кориолис і Пуассона у Франції, Ст. Феррель в США, Р. Гельмгольц в Німеччині, Р. Мон і К. Гульдберг в Норвегії.
Але особливо бурхливий розвиток метеорології припав на XX століття. З’явилися нові підходи і нові можливості, вже був накопичений великий досвід міжнародного співробітництва.
На жаль, зростання промисловості надав негативний вплив на атмосферу. І забруднення атмосфери залишаються проблемою № 1 і в XXI столітті. У всьому світі зросла прояв стихійних лих у вигляді ураганів, землетрусів, повеней, що призвело до необхідності більш ретельного врахування властивостей атмосферних процесів. Дуже хочеться сподіватися, що в недалекому майбутньому метеорологи зможуть передбачати погоду з великою точністю і на великі терміни.
Зараз прогнозами погоди в нашій країні займається Російська Гидрометслужба.
Основна мета її діяльності – зниження загрози життю людей і шкоди економіці від погодних умов.
І на закінчення хочеться згадати А. С. Пушкіна, який жив у епоху, коли людина ще не міг покладатися на прогноз погоди від синоптиків, тому дав пораду самому спостерігати і орієнтуватися на основні закономірності, що відбуваються в природі:
«Намагайся спостерігати різні прикмети.
Пастух і земледел в дитячі лети,
Поглянувши на небо, на західну тінь,
Уміють вже напророкувати і вітр, і ясний день,
І травневі дощі, дитинства полів відраду,
І мразов ранній хлад, небезпечний винограду».
(«Прикмети» (1821г.) А. С. Пушкін).
І посміхнемося з полегшенням, як все-таки добре, що ми можемо почути прогноз погоди від професіоналів.
Привітаємо їх зі святом і нехай нам всім гарної погоди.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
