Є на світі така рослина, як мучниця, або ведмежі вушка, яке за легендою здатна втихомирити будь-якого ведмедя. Навіть шатун не чіпатиме, якщо в руках тримати гілочку цього непомітного рослини.
Наукове родова назва рослини походить від двох грецьких слів «ведмідь» і – «лоза». У Росії рослину називають – ведмежі вушка. Напевно, тому, що листя мучниці нагадують вуха ведмедя в мініатюрі.
У старовинних документах мучниця називалася «ведмежою ягодою».
В народі називали мучницю – толоконко, толокница, толоконка борова, мучница, ведмежий виноград, кістянка-мучниця…
Мучниця звичайна – Arctostaphylos uva-ursi – багаторічний сильноветвящийся, сланкий чагарник з сімейства Вересових.
У висоту чагарник піднімається всього на 5-30 див. Стебла тонкі, лежачі, розгалужені, укоріняються і висхідні. Зате коренева система у мучниці чіпка, добре розрослася.
Листки дрібні, шкірясті, довгасті, зверху темно-зелені, знизу – світло-зелені, з сітчастим жилкуванням, на короткому корінці. У зимовий час листя не опадає.
Квітки дрібні, пониклі, блідо-рожеві, на коротких квітконіжках, зібрані в суцвіття – верхівкову кисть.
Плоди – кулясті кістянки до 6-8 см в діаметрі, яскраво-червоного кольору, з борошнистою м’якоттю і п’ятьма кісточками. На смак терпко-кислі. Дозрівають в липні-серпні-вересні.
Мучниця росте в соснових лісах, на сухих листяних лісах, особливо там, де піщаний грунт, на кам’янистих осипах, вирубках, на приморських дюнах. Мучниця любить відкриті сонячні місця Рослина часто зустрічається в Сибіру, на Півночі, на Далекому Сході, у Закавказзі, іноді і в середній смузі Росії.
Нерідко мучницю плутають з брусницею, але брусниця на відміну від мучниці не стелиться по землі.
Плоди мучниці поїдають птахи і лісові тварини. Листя застосовуються при дубленні шкіри і фарбуванні вовни.
Мучниця є з давнини лікарською рослиною. У лікувальних цілях використовують листя рослини.
Перша згадка про лікування ведмежим вушком відноситься до XII століття. Письмові джерела повідомляють, що в Англії мучницю успішно використовували при лікуванні сечового міхура, нирок, підшлункової залози, селезінки з XIII століття.
У давнину листя «ведмежою ягоди» використовували при лікуванні гонореї і сифілісу.
Листя містять: вітамін С, глюкозу, дубильні речовини, флавоноїди, фенолкарбонові кислоти, мурашину кислоту, урсолову, яблучну, хінну кислоту; кумарини, ефірну олію, катехіни, смоли, різні мікроелементи – калій, магній, кальцій, цинк, залізо, йод…
Для лікувальних цілей застосовуються так само пагони мучниці. Їх збирають до початку, рідше під час цвітіння і сушать в тіні. Але простіше купити їх в аптеці.
Ведмеже вушко, за словами знахарів, зміцнює весь організм і продовжує життя.
Препарати мучниці мають протизапальну, дезинфікуючу, болезаспокійливу, антисептичну, ранозагоювальну, в’яжучу, сечогінну дію.
У Росії, вірніше в Союзі мучниця стала застосовуватися в 20-х роках XX століття.
Офіційна медицина в основному застосовує мучницю для лікування хвороб нирок, запалень сечостатевої сфери. Відвари з листя толокнянки застосовуються як сечогінний і дезинфікуючий засіб при сечокам’яній хворобі, циститі, уретритах, вони виводять камені і пісок з нирок.
Мучниця входить в аптечні сечогінні та урологічні збори. З листя мучниці, перетворених в порошок, виготовляють таблетки «Урифлорин».
Відвари і настої з мучниці допомагають позбутися від розладу шлунка, призначають їх при діареї. Трава мучниці знищує бактерії і віруси, зупиняє кров, розслабляє мускулатуру, знімає спазми.
Трава і ягоди мучниці знімають набряки у людей з хворобами серцево-судинної системи.
В аптеках продаються збірні чаї для цих цілей.
У комплексі з іншими препаратами мучниця використовується при онкології і для профілактики.
Застосовуються листя і в гомеопатії.
Взагалі ж, за словами лікарів і народних цілителів, застосування листя мучниці допомагає впоратися з величезною кількістю захворювань, принаймні, з тими з них, що пов’язані із запаленнями, мікробами, вірусами.
Найчастіше лікарі призначають листя мучниці при циститі. Відвари з рослини знімають запалення, знищують бактерії, мають сечогінну дію.
При уретриті препарати мучниці знищують віруси та бактерії, що викликають запальні процеси в сечовивідних шляхах, сприяючи повного відновлення їх функціонування.
При простатиті мучниця усуває запалення, активізує виділення сечі в нирках і відновлює сечовипускання.
Для лікування циститу часто застосовують холодний спосіб приготування настою.
2 чайні ложки подрібненого сухого листя мучниці залити 1 склянкою кип’яченої води кімнатної температури.
Настоювати добу. Процідити. Приймати натщесерце і в проміжках між їжею по 50 мг в день, 5 разів.
При захворюваннях сечовивідних шляхів як сечогінний і антисептичний засіб призначається так само у вигляді відвару або настою.
1 ст. ложку заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30-40 хвилин, проціджують і приймають по 1 ст. ложці 3-4 рази в день.
Нирковий настій для виведення каменів і як знеболювальний засіб
Взяти по 2 ст. ложки листя мучниці, брусниці, подорожника, шишок хмелю звичайного, плодів шипшини, по 1 ст. ложці квіток ромашки аптечної, листя смородини чорної, березових бруньок, по 3 ст. ложки листя кропиви, листя суниці і трави суниці, все добре перемішати.
Столову ложку суміші заварити 1 склянкою окропу, дати охолонути, приймати по 3/4 склянки 3-4 рази в день до їжі.
Сечогінний збір
Взяти 3 ст. ложки подрібненої сухої трави мучниці, 1 ст. ложку кореня солодки і 1 ст. ложку ягід ялівцю, добре перемішати.
1 ст. ложку суміші залити 1 склянкою окропу, настояти півгодини, остудити, процідити, приймати по столовій ложці 4 рази на день за 20 хвилин до їжі.
Курс 3 тижні.
Але перед початком лікування мучницею слід проконсультуватися з лікарем.
В деяких джерелах повідомляється, що мучницю не можна приймати при вагітності і годуванні груддю. Однак точно вирішити це питання може тільки лікар.
Мучниця використовується в промисловій косметології для відбілювання і омолодження шкіри.
В домашніх умовах впоратися з цим завданням допоможе відвар з листя мучниці.
1 ст. ложку сировини заварити 1 склянкою окропу, настоювати під кришкою 20-30 хвилин, дати охолонути. Процідити і використовувати для ранкового і вечірнього вмивання.
В холодильнику можна зберігати відвар 2 дні.
Відвар можна заморозити і протирати обличчя кубиками льоду.
Курс для досягнення стійкого ефекту – 1-2 місяці.
Повторення курсу через 3-4 місяці.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
